Види і жанри образотворчого мистецтва
1. Поняття образотворчого мистецтва, його види і жанри.
2. Станковий і монументальний живопис. 3. Скульптура. 4. Графіка. Живопис, скульптуру і графіку називають образотворчим мистецтвом, тому що вони відбивають і пізнають дійсність у конкретних художніх образах. Однак, кожен мистецький твір не є простим відбиттям дійсності, не є фотографією оточуючого нас світу. Кожен художній твір є сплав обачної художником дійсності та індивідуальної творчої фантазії, він несе в собі відбиток духовного всесвіту автора.  В залежності від того, чим оперує художник, в образотворчому мистецтві розрізняються три основних види - живопису, скульптура і графіка. Кожний з них володіє своєю власною мовою, має в своєму розпорядженні власні матеріали та техніки. На відміну від багатьох видів мистецтва - живопис маслом стає самостійним методом, стилістичною основою нового живописного світосприймання. Підґрунтя техніки живопису маслом старих майстрів трьохшаровий метод: спочатку - підмальовок, потім - світлотінь, накінець - колір. "Сікстінська мадонна" Рафаеля - один з найпоетичних образів у мистецтві Відродження, єдина картина художника написана маслом на холсті. Вся робота примкнута богодайною силою, світлом, рухом. Маслом створювали свої шедеври Леонарда да Вінчі, Вечелліо Тіулан, Родрігес де Сілва Веласкез, Харменс ван Рейн Рембрандт. Пітер Пауль Рубенс належить до сонму цих величних майстрів. Мистецтво художника дорогоцінне своїм оптимізмом, повнокрівним здоров'ям, буянням кольору, творчою фантазією, високою майстерністю. Техніка масляного живопису набуває в руках майстра незбагненної досконалості: його живопис справляє враження яскравої і розкішної. Зовсім по-іншому впливають на глядача картини Рембрандта, який зовсім недбало ставиться до живописної техніки: то він подряпує фарбу гострим інструментом, то витирає пальцями у холст. Фарба то гладенько мають на грунт, то створюють дрібні згустки. "Повернення блудного сина" - один із кращих творів пізнього Рембрандта. В цьому досконалому творі художник увічнив моральну перемогу всепрощаючого батьківського кохання. Крім масляної техніки існує і ще ряд досить цікавих технік. Перш за все нагадаємо про темперу-фарбу, якою користувалися художники із давніх давен, оскільки темперна техніка проіснувала в Європі аж до 16 століття, а в Росії - майже до 18 століття. Назва фарби виходить від італійського temperare - змішувати фарби. Зв'язуючим елементом фарби є яєчні жовтки, соки різних трав або клей з маслом. До цих пір старовинні твори написані темперою, вражають уяву глядача кольором, свіжістю і емалевим блиском фарб. Темпера - техніка досить складна. Фарбу не можна змішувати, писати треба тонким шаром фарби, фарбу одного кольору накладають поруч з другою. Техніка темпери диктує свої умови живопису, вимагаючи суворості, вимогливості, чіткості стилю. Практично всі майстри середньовіччя працювали темперою, в цій же манері працювали художники епохи Відродження: Мантен'я, Сандро Боттичеллі, Рафаель та інші. Іконопис - одна з найпоетичних і загадкових явищ давньоруського мистецтва. Темпераментний живопис середньовічної Росії веде свій початок з Візантії. Широкі глядацькі кола по-справжньому оцінили і зрозуміли красу давньоруського живопису тільки на початку ХХ сторіччя, коли старі ікони почали реставрувати і звільняти від бідніших розписів. З'ясувалося, що стародавні темперні фарби прекрасно збереглися. Живописці часто використовують техніки, які займають проміжне місце між графікою і живописом - це пастель, акварель, гуаш. Пастель - різнокольорові палички спресовані з фарбою пігменту, який не містить зв'язуючих речовин, тому їх колір відрізняється звучною, велелковою інтенсивністю. Живопис пастельний особливе розповсюдження отримав у 17 сторіччі, його в більшості своїй застосовували у портретах. У 19 ст. Едгар Дега створив видатну серію малюнків пастеллю. Акварель - фарба що розводиться водою. Головна її якість - прозорість фарби, скрізь яку світиться тон і фактура основи (папір, шовк, слонова кістка). Техніка акварелі вимагає швидкості та майстерності. Славу видатних акварелістів видобули англійські художники, які вміло використовували її у роботі з натурою. 19 сторіччя полюбляло акварель. Всі пейзажисти романтичного спрямування та імпресіоністи, залюбки застосовували благородну техніку акварелі для роботи з натурою. Гуаш - водна фарба, яка виникла як різновид акварелі. Вона непрозора, створює суцільну декоративну поверхню. Широко застосовувалася у середні віки та епоху Відродження. У Росії техніка гуаші досягла високого розвитку у кінці 19 - поч.20 ст. у творчості Валентина Сєрова, Олександра Головіна. Графіка. Малюнок завжди існує в одному екземплярі. Стародавній інструмент художника - металевий грифель (шрифт). До кінця 15 ст. металевий грифель поруч з пером залишався найбільш розповсюдженим інструментом. У середині віку художники використовували свинцевий шрифт, який давав м'які лінії, але мав недоліки: легко витирався. У епоху Відродження він поступається місцем срібному шрифтові, який вимагає від художника величезної майстерності, бо його лінії не витираються. Срібним олівцем любили малювати Гольбейн Молодший, Рафаель, Леонардо да Вінчі, Альбрехт Дюрер. Занепад популярності срібного олівця викликано тим, що з'явився небезпечний конкурент, більш легкий, більш зручний у користуванні - графітний олівець. В наші дні легкість, доступність, різнобарвність графітного олівця робить його найбільш популярним інструментом сучасних художників. Перо - одним з головних інструментів європейського малюнка. В середні віки та в епоху Відродження художники носили перо з собою у спеціальному футлярі на поясі разом з чорнилами. Малюнок, виконаний пером відрізняє велика графічна виразність, він має динаміку. Перо дозволяє застосовувати різні нажими, завивки, могутні контрасні штриховки, плями. Ним малювали видатні живописці: Рембрандт, Т'єполо, Ван Гог, Мікельанджело. Сангіна, вугілля, італійський олівець також являють собою інструменти для малювання, які створюють м'яку фарбовану тканину. Вугілля - техніка малюнку вуглем високо цінувалася старими майстрами, її широко використовують і сучасні художники. Для малюнка застосовують вугілля різних дерев. Цей матеріал дозволяє малювати вільно, з розмахом, особливо на папері високого формату із жорсткою поверхнею, на якому вугілля дає чорний оксамитовий тон. Ним із задоволенням робив свої ескізи Мікельанджело. Італійський олівець, або чорна крейда, існує у двох варіантах - у вигляді природного чорного каміння (шиферна порода) і у вигляді штучної речовини, що виготовляється із сажі. Його полюбляв Леонардо да Вінчі, Голбейн Молодший, Пітер Пауль Рубенс. Сангіна або червона крейда дає витончений і аристократичний малюнок. Саме тому найбільшим успіхом вона користувалася у художників елегантного стилю, прагнучих до вишуканості малюнка і композиції. Першим вживає сангіну Леонардо да Вінчі. Малюнок сангіною милує око характерним забарвленням: від червоно-рожевого до темно-коричневого. Сангіна не придатна для швидкого начерку, вона вимагає точної, детальної розробленої форми. Французький художник Антуан Ватто - блискучий майстер сангіни. Печатна графіка - естамп (авторський відбиток з печатної форми), книжкова і люстрація, плакат тощо. Печатна графіка часто-густо виконується під замовлення, для тиражування, вона розрахована на багатьох людей, вона пов'язана з пресою, книгами, рекламою. З оглядом на технічні прийоми, що їх застосовують художники печатна графіка потребує чотирьох складових: 1. Дошка або пластина на яку наносять малюнок. 2. Інструменти. 3. Друкарські фарби. 4. Процес друкування. У залежності від печатної дошки і засобам друку розрізняють: 1. Виникла гравюра (високий друк) до яких ми відносимо ксилографію і ліногравюру. Ксилографія - (від ксило - дерево) є найбільш простим і демократичним різновидом друкованої продукції. На дерев'яну дошку наносять малюнок і вирізбляється. Фарбою покривають випуклі місця і роблять відтиск. Видатним майстром ксилографії був німецький художник Альбрехт Дюрер, який створював справжні шедеври. Ксилографія широко використовується у книжковій ілюстрації. Широко відомий український графік Ф.Нарбут розробив цілу теорію оформлення книги як цілісну систему. Ліногравюра - гравюра на лінолеумі з'явилася не так давно, у середині 19 ст., коли почали випускати лінолеум. Цей матеріал легко піддається обробці, малюнок на ньому лягає м’якенька, він дає можливість поєднувати широкий штрих і кольорові плями. Українські художники Г.Якутович і його син здобули світової слави у ліногравюрах. Поглиблена гравюра (глибока печать). Зображення на металеву пластину наноситься у вигляді желобкіг, подряпин, бороздин. Їх заповнюють фарбами, а потім на друкарському верстаті роблять відтиски. До поглибленої гравюри належать всі види гравюровки по металу: механічний, хімічний, змішана техніка. До механічного відноситься "суха голка", різцова гравюра, мецо-тинто. Ця техніка започаткована на тому, що художник наносить подряпини спеціальним інструментом. В цій техніці залюбки працювали Дюрер і Рембрандт, її застосовують сучасні художники. Офорт (хімічна гравюра). Техніка офорту міститься в тому, що малюнок наноситься на товстий шар воску або лаку, які вкривають металеву пластину. Після чого останню вміщують у розчин азотної кислоти, яка роз'їдає відкриті ділянки металевої поверхні. Розквіт мистецтва офорту припадає на 17 ст. Прекрасними офористами були голландець Рембрандт, іспанець Гой'я, українець Т.Г.Шевченко. До плоскої гравюри (малюнок і фон знаходяться в одній площині) відноситься гравюра на камені - літографія. На кам'яну дошку накладається туш або фарба, а потім камінь вміщується в кислоту, яка протравлює малюнок, друкування відбувається на сенціальному верстаті. Графічні твори лаконічні і зрозумілі, вони мають величезний спектр впливу на глядача: від масового плакату до інтимного особистого сприйняття начерку, мініатюри, ілюстрації. Скульптура.  1. Барельєф (низький рельєф) випукла частина виступає з площини наполовину. 2. Горельєф (високий рельєф) - скульптурна форма виступає над площиною більше ніж наполовину, наближаючися до круглої скульптури. 3. Поглиблений рельєф, в якому зображення витискається на поверхні. Скульптура у своїй класифікації має три основних технологічних групи: а) пластика - ліпка у м'яких матеріалах (віск, глина, гіпс); б) обробка твердих матеріалів (дерево, каміння, кістка); в) відлив і карбування у матеріалі. "Мистецтво відсікати зайве" називав Мікельанджело скульптуру в камінні та мармурі. Творчий процес скульптора тривалий і складний. Він вимагає великого фізичного напруження. Свою художню ідею художник висвітлює в віску або клині. З глиняної скульптури робиться ... відлив, який в свою чергу служить моделлю для відбиття у камінні або металі. Глина - найбільш пластичний легкий матеріал. Вона може виступати як самостійна техніка. У Стародавній Греції виготовлялися прекрасні глиняні скульптури з обпеченої глини (теракоти). 1. Обпечена глина, покрита прозорою або кольоровою глазур'ю - майоліка широко використовується у сучасній кераміці. Вироби із спеціальної білої глини, покриті глазур'ю відомі всім нам як фаянс і фарфор. 2. Дерево - один із найстаріших матеріалів, гнучкий дешевий. При обробці дерева виявляють його природні малюнки волокон, нарости. Все це створює прекрасні і різнобарвну фактуру поверхні. З пород дерев у практиці скульпторів найбільше ми зустрічаємо дуб, карагач, горіх. Мармур - найбільш благородний, розкішний і улюблений матеріал скульптора. Сучасні майстри широко застосовують і використовують нові матеріали, раніше невідомі скульптори: бетон, сталь, різноманітні сплави, що відкриває широкі можливості у образному вирішенні скульптури. |
Немає коментарів:
Дописати коментар